На даний момент 112 гостей на сайті

Прогнозні витрати бізнесу в разі прийняття законопроектів №1053-1 та №1073 становитимуть орієнтовно 22,35 млрд грн

e-mail Друк PDF

ДРС поінформувала Кабінет Міністрів України та Верховну Раду України про загрози для економіки після прийняття законопроектів №1053-1 та №1073

future-business10 вересня під час вечірнього засідання Верховна Рада України прийняла в першому читанні законопроекти №1053-1 про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо детінізації розрахунків в сфері торгівлі і послуг та №1073 про внесення змін до Податкового кодексу України щодо детінізації розрахунків в сфері торгівлі і послуг. Вони, відповідно до їх пояснювальних записок, розроблені з метою «запровадження дієвого механізму контролю обігу товарів та обсягу доходів суб’єктів спрощеної системи оподаткування».

Державна регуляторна служба України поінформувала Уряд та Верховну Раду України про результати попереднього аналізу регуляторного впливу запропонованих ініціатив. Прогнозні витрати бізнесу, насамперед, платників податків другої та третьої груп єдиного податку, у разі прийняття проектів Законів, становитимуть орієнтовно 22,35 млрд грн на адміністрування процесів застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Сумарні додаткові витрати малого бізнесу на обов’язкове впровадження РРО для платників єдиного податку другої групи незалежно від виду діяльності та обсягів доходів прогнозно складуть 11,128 млрд грн.

А ось у свіжому дослідженні Громадської організації «Інститут соціально-економічної трансформації» йдеться про те, що заниження оборотів ФОП – це втрати бюджету на рік – 22,5 млрд грн.

Чи є сенс у таких ініціативах?

Крім того, ДРС, як уповноважений орган щодо здійснення державної регуляторної політики, встановила, що за ознаками, визначеними статтею 1 Закону України від 11.09.2003 № 1160 «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» проекти Законів є регуляторними актами, оскільки переважна кількість їхніх положень спрямована на правове регулювання адміністративних відносин між регуляторними органами, іншими органами державної влади та суб’єктів господарювання.

Тож ДРС вважає за доцільне поінформувати, що прийняттю цих законопроектів повинно передувати широке громадське обговорення із залученням представників бізнес-спільноти, профільних асоціацій та інших зацікавлених сторін, з метою уникнення ситуації, коли наміри стабілізувати ринкове середовище матимуть повністю зворотні наслідки.

Запропонована проектами Законів можливість використовувати програмні РРО, за результатом аналізу, може мати ризик незабезпечення надійності захисту інформації від спотворення, не належного виконання фіскальних функцій, як наслідок, бізнес-середовище змушене буде використовувати виключно звичайні РРО із застарілими процедурами їх обслуговування, надмірним фіскальним контролем за морально застарілими умова застосування таких РРО.

Це може спровокувати виключно збільшення випадків застосування до легальних суб’єктів господарювання фінансових санкцій за результатами численної кількості перевірок, які, за оціночними розрахунками, у 2020 році планово становитимуть близько 2,6 млрд грн.

Загалом проектами Законів передбачається збільшення та здорожчання процедур адміністрування малого та мікропідприємництва, що, у свою чергу,  може призвести до бізнес-еміграції підприємців, особливо тих, які не мають значних капіталовкладень, у країни з більш сприятливою податковою системою, та/або може змусити підприємців, які мають певні капіталовкладення – призупиняти або скорочувати свою діяльність, або взагалі шукати нові місця заробітку, у тому числі в інших країнах.

Sp. z o.o.Такі ініціативи можуть спровокувати делегалізацію ведення господарської діяльності та стати поштовхом у пошуках суб’єктами господарювання способів оптимізації витрат на адміністрування свого бізнесу, як приклад, за рахунок звернення за послугами до так званих «конвертаційних центрів».

Відповідно, запропоноване проектами Законів регулювання може мати зворотній ефект при вирішенні заявлених розробником питань детінізації розрахунків у сфері торгівлі і послуг.

З метою подальшого розвиту системи спрощеного оподаткування, запровадженої, свого часу, з метою зниження податкового навантаження, спрощення механізму адміністрування та сплати податків, спроба подолання тіньової економіки, створення нових робочих місць, Державна регуляторна служба попросила врахувати наведені обґрунтування під час обговорень при прийнятті рішень щодо редакцій законопроектів.

Детальніше та з цифрами:

Щодо проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо детінізації розрахунків в сфері торгівлі і послуг» № 1053-1 від 06.09.2019 (далі – проект Закону № 1053-1)

Depositphotos_3208371_m-2015У законопроекті пропонується внести зміни до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон), відповідного до яких передбачити застосування, окрім реєстраторів розрахункових операцій
(далі – РРО), як це передбачено чинною нормою, програмних РРО. Крім того, передбачається спрощення процедури реєстрації РРО, посилення відповідальності за порушення вимог цього Закону, компенсації для споживачів частини суми штрафних (фінансових) санкцій тощо.

Відповідно до пояснювальної записки законопроект розроблено, зокрема, з метою «детінізації економіки України та підвищення рівня захисту прав споживачів».

Оперативно розглянувши вищезгадані проекти Законів, Державна регуляторна служба України (далі – ДРС) зазначає про таке.

  1. У проекті пропонується запровадити нову модель реєстрації РРО, яка передбачає створення фіскального звітного чеку в електронній формі, справжність якого покупець товарів (послуг), на відміну від чеку у надрукованій формі, не може перевірити на місці.

Водночас законопроект не містить завершеного механізму перевірки споживачем справжності та достовірності розрахункових документів. При цьому, такий механізм запропоновано у проекті Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо детінізації розрахунків в сфері торгівлі і послуг» за № 1073 від 29.08.2019, з яким законопроект, що розглядається, системно пов’язаний, та яким передбачається здійснення вказаного контролю через електронний кабінет, що функціонує відповідно до статті 42¹ Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Слід зауважити, що відповідно до підпункту 14.1.562 пункту 14.1 ст. 14¹ ПКУ електронний кабінет – електронна система взаємовідносин між платниками податків та державними, у тому числі контролюючими, органами з питань реалізації їхніх прав та обов’язків, а тому реалізація через нього механізмів контролю за застосуванням РРО є некоректним у юридичному відношенні.

Відповідно, за позицією ДРС, пошук та перегляд електронного фіскального чеку має здійснюватися через загальнодоступний електронний сервіс та без ідентифікації особи (покупця товарів (послуг)).

У контексті зазначеного слід звернути увагу, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.08.2018 № 472 встановлено реалізацію експериментального проекту щодо реєстрації та експлуатації новітніх моделей програмних та/або програмно-технічних комплексів, призначених для реєстрації розрахункових операцій.

За інформацією Державної фіскальної служби України, станом на квітень 2019 року, ДФС України включено до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій 8 новітніх моделей програмних/програмно-технічних комплексів, призначених для реєстрації розрахункових операцій.

Їх застосовуватимуть у своїй діяльності користувачі-учасники експериментального проекту з впровадження інноваційних технологічних рішень для реєстрації розрахункових операцій у сфері торгівлі (у тому числі Інтернет-торгівлі), громадського харчування, купівлі-продажу іноземної валюти, торгівлі через автомати з продажу товарів (послуг), надання послуг з приймання готівки для подальшого переказу, з перевезення пасажирів тощо, зокрема, систему «E-Receipt (e-Чек) електронний чек, розроблену Державною фіскальною службою України.

В основу системи E-Receipt покладено принцип обов’язкової он-лайн фіскалізації чеків на сервері ДФС. Ця система є альтернативою традиційним РРО, адже може застосовуватись для реєстрації розрахункових операцій, та є безкоштовною для користувачів.

Функціональні компоненти системи E-Receipt дозволяють суб’єкту господарювання – продавцю, застосовуючи персональні комп’ютери, планшети, смартфони, здійснювати реєстрацію розрахункових операцій та передавати звітну інформацію (чеки, z-звіти) до ДФС, покупцю – переглядати інформацію щодо чеків в Електронному кабінеті. Вона інтегрується з іншими системами ДФС, може інтегруватися з іншими бухгалтерськими програмами користувача.

Триватиме експериментальний проект до 31 грудня 2019 року.

Сервіс знаходиться у відкритій частині  Електронного кабінету, доступ до якої здійснюється в режимі реального часу (24/7/365) без ідентифікації особи за посиланням: https://cabinet.sfs.gov.ua/cashregs/check. Для пошуку та перегляду фіскального касового чеку достатньо ввести: фіскальний номер РРО дату та час видачі чеку (для традиційних РРО). Пошук електронного чеку здійснюється за його фіскальним номером та датою.

Однак, незважаючи, на нібито визначену ДФС України доступність новітніх моделей програмних/програмно-технічних комплексів, призначених для реєстрації розрахункових операцій, за інформацією учасників Міжвідомчої робочої групи з питань реалізації інноваційних технологічних рішень для реєстрації розрахункових операцій у сфері торгівлі (у тому числі торгівлі з використанням Інтернету), громадського харчування, купівлі-продажу іноземної валюти, торгівлі через автомати з продажу (надання) товарів (послуг), надання послуг з приймання готівки для подальшого переказу, перевезення пасажирів та інших послуг, утвореної при Міністерстві фінансів України, зареєстровані моделі так званих «програмних РРО» внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операції без перевірки відповідності, належної документації, еталонних зразків.

Таким чином, можна зробити висновок, що фактично бізнес матиме можливість використовувати звичайні РРО та за існуючого контролю за розрахунковими операціями, адже положення проекту Закону № 1053-1 містять формальний підхід щодо можливості застосування програмних РРО, використання яких може мати ризик забезпечення надійності захисту інформації від спотворення, забезпечення виконання фіскальних функцій тощо.

До того ж, не внесення положеннями проекту Закону № 1053-1 програмних РРО до Державного реєстру РРО, в якому міститься перелік моделей реєстраторів розрахункових операцій та їх модифікацій, які мають підтвердження відповідності вимогам діючих державних технічних регламентів та стандартів згідно із Законом України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», а також відповідають вимогам нормативних актів України, по суті дозволених РРО – лише підтверджує поспішне впровадження «незахищених» програмних РРО.

  1. Крім цього, відповідно до положень проекту Закону № 1053-1 передбачається встановити, що РРО та/або програмні РРО, та розрахункові книжки не застосовуються, серед іншого, при продажу товарів (наданні послуг) платниками єдиного податку (фізичними особами – підприємцями), які не застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Податкового кодексу України.

Враховуючи аналогічні за змістом зміни до Податкового кодексу, запропоновані проектом Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо детінізації розрахунків в сфері торгівлі і послуг» за
№ 1073 від 29.08.2019, пропонується тимчасово з 01 січня до 31 грудня 2020 року (включно) встановлено, що реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій не застосовуються платниками єдиного податку другої-четвертої груп (фізичними особами – підприємцями) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень, крім платників єдиного податку, які здійснюють:

  • реалізацію товарів (надання послуг) через мережу Інтернет;
  • реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту;
  • реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення та надання платних  послуг у сфері охорони здоров’я;
  • реалізацію ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння;
  • реалізацію уживаних товарів;
  • діяльність із забезпечення стравами та напоями (в тому числі діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, постачання готових страв, обслуговування напоями, діяльність у сфері громадського харчування), якщо така діяльність є іншою, ніж визначена пунктом 11 статті 9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”;
  • діяльність туристичних агентств, туристичних операторів, надання інших послуг бронювання та пов’язану з цим діяльність;
  • діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування;
  • реалізацію деталей та приладдя для автотранспортних засобів, при продажу яких застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій є обов’язковим відповідно до переліку, який затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно з 01.01.2020 вищезазначені суб’єкти господарювання матимуть обов’язок застосування РРО, враховуючи, що система обліку і контролю за розрахунковими операціями і на далі залишається зарегульованою та обтяжливою — із усіма сервісами, навчаннями, адміністрування обліку розрахункових операції тощо.

Надалі наводимо такі аналітичні дані щодо адміністрування процесів застосування РРО.

Порівняльний розрахунок витрат суб’єкта господарювання за умови застосування РРО (в діючих нормах) або за умови застосування програмних РРО

Розрахунок проводився із застосуванням методу мінімально можливих витрат. Фактичні витрати на впровадження 1 РРО залежать від виду діяльності, регіону, кількості працюючих та товарної номенклатури.

№/№

Витрати

Вартість витрат (в середньому на рік) при запровадженні РРО (грн.)

Вартість витрат (в середньому на рік) при запровадженні пілотного проекту

(за даними експертів із запровадження новітніх технологій з РРО)

1

придбання РРО

4 500,00 грн.

1 500,00 грн.6

(тільки потрібно придбати принтер)

2

вартість реєстрації РРО

1005,20 грн.

(5 роб.дн.)1

(5*179,28 грн./дн)

12,57 грн.

(0,5 часу)

(0,5*25,13 грн.)

3

введення РРО та зовнішніх модемів в експлуатацію, їх технічне обслуговування ЦСО, ремонт, опломбування та підключення до еквайрінгу

1 920,00 грн.

(у разі введення РРО з початку року: 160грн/міс*12 міс.)2

0,00 грн.

4

отримання резервного номеру для РРО

46,00 грн.

0,00 грн.

5

аванс при підключенні до пакета GPRS Монітор

50,00 грн.

0,00 грн./на рік

6

вартість пакету GPRS Монітор

5,00 грн. 3

0,00 грн./на рік

7

придбання обладнання для користуванням пакетом GPRS Монітор

6 200,00 грн.

0,00 грн./на рік

8

вартість передачі інформації

по дротовим каналам зв’язку / по бездротовим каналам зв’язку

2 160,00 грн/рік

2 160,00 грн/рік

9

придбання касової стрічки

180,00 грн./ рік

(3 рул./міс*5.00 грн/рул.*12 ))  4

0,00 грн./на рік

10

навчання (перенавчання)

персоналу

800,00 грн.

400 грн./ос  (2 особи)

800,00 грн.

11

витрати на формування та ведення номенклатури  товарів/ послуг

3 171,00 грн./рік

(за наявності  відповідного фахівця 2-3 дні –  для формування та я/ у разі додаткового навантаження на працюючого фахівця – 2-3 тижні – для формування та1 година в день для ведення – для суб’єктів,у яких номенклатура не перевищує  50 одиниць номенклатури товарів)

3 171,00 грн./рік

Загальна сума на запровадження 1 касового апарата на рік одним суб’єктом господарювання

20037,2 грн

7 643,57 грн

Усього на запровадження усіма суб’єктами господарювання 1 касового апарата на рік6

22, 35 млрд грн

(1 115 400 осіб*20 037,2 грн.)5

8, 53 млрд грн

(1 115 400 осіб*7 643,57 грн.)

Висновок

На вантаження на суб’єктів знижується майже у 2,6 рази

1 Розрахунок вартості чол./дн зроблено виходячи з min. з/п на 01.01.2019: min. з/п – 4173 грн.,

погодинний розмір min. з/п – 25,13 грн.;

2 Вартість послуг ЦСО по регіонах України становить від 160 до 210 грн. на місяць;

3 Вартість тарифного плану залежить від провайдеру Інтернет-послуг

Для розрахунку взято min. вартість пакетного GPRS-Інтернету– 5 МБ/міс.

  1. 4. В залежності від виду діяльності та обсягу реалізації товарів (робіт, послуг) суб’єкту господарювання потрібно на місяць від 3 – до 10 рулонів. При цьому, вартість придбання касової стрічки залежатиме від умови застосування електронного касового чеку – від 0 до 410,40 грн./ рік

Для розрахунку взято 3 рулони, вартість яких за кожний min.5 грн.:

Тобто – від (3*5,00 грн.)= 15,00 грн. до (10*5,0)=50,00 грн.

5.За даними Міністерства фінансів України станом на 01.01.2018 кількість платників податків становила 2 836 тис. осіб (з яких, юридичних осіб – 1 117 тис. осіб, фізичних осіб підприємців –1 719 тис. осіб), з яких 109 тис. осіб зареєстрували 286 тис. шт. РРО

Тобто – 2 836 тис. осіб – 109 тис. осіб =2 727 тис. осіб мають, на думку Мінфіну, встановити РРО.

Попри це, розрахунок проведено для суб’єктів малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування (друга та третя групи – платників єдиного податку.

З прогнозним аналізом ДРС, у 2018 році в Україні як платники єдиного податку перебували більше 1,3 млн фізичних осіб-підприємців, з яких:

перша група (фізичні особи) – 184 600осіб;

друга група (фізичні особи) – 695 500осіб;

третя група (юридичні та фізичні особи) –  419 900 осіб.

6.Вартість принтера – від 1 500 до 3 500 грн., для розрахунку взято min  вартість принтера – 1 500 грн.

Для забезпечення економічної оцінки обов’язку застосування РРО окремо для платників єдиного податку – другої групи пропонуємо таке аналітично-інформаційне дослідження.

За інформацією, наведеною у Звіті про виконання Плану роботи Державної фіскальної служби України на 2018 рік, розміщеному на офіційному сайті ДФС, у 2018 році в Україні як платники єдиного податку перебували більше 1,3 млн фізичних осіб-підприємців.

Розподіл платників єдиного податку на І, ІІ та ІІІ групах окремо у Звіті відсутній.

Для подальшого розрахунку використовувались дані Державної фіскальної служби України, зазначені у листі від 27.12.2017
№ 22044/5/99-99-07-02-02-16.

За даними ДФС, станом на 01.12.2017, з 1,154 млн з фізичних осіб – підприємців до платників єдиного податку належать:

до І групи – 164 тис. платників або 14,2%;

до ІІ групи – 617 тис. платників або 53,5%;

до ІІІ групи – 373 тис. платників або 32,3%.

Виходячи з припущення, що відсоткове співвідношення платників єдиного податку у групах залишилося на рівні 2017 року, в подальшому у розрахунках використовувався такий розподіл фізичних осіб-підприємців платників єдиного податку за групами:

до І групи – 184 600 платників;

до ІІ групи – 695 500 платників;

до ІІІ групи – 419 900 платників.

Платники єдиного податку другої групи зобов’язані застосовувати РРО з дотриманням вимог Закону України від 06.07.1995 № 265/95 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон про РРО). Зазначений Закон окрім придбання та використання РРО також передбачає обов’язкове ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок та подання до органів доходів і зборів щомісячної звітності.

Оскільки виконання зазначених вимог потребує від суб’єкта малого бізнесу відповідних знань, а також значних адміністративних (часових) затрат, для фізичних осіб-підприємців є зручнішим та більш дешевим залучення послуг бухгалтера на умовах аутсорсінгу.

Для розрахунку використовувались такі дані та припущення:

Для розрахунку використовувався розподіл платників єдиного податку, наведений у попередньому розділі. Згідно з цим розподілом на сьогодні, другу групу єдиного податку використовує 695,5 тис. фізичних осіб-підприємців.

Інформація щодо того, скільки платників єдиного податку другої групи на сьогодні, вже добровільно використовує РРО, у ДРС відсутня, тому у розрахунку використовувалась загальна кількість платників єдиного податку другої групи.

Розрахунок витрат суб’єкта господарювання при за умови застосування РРО

Розрахунок проводився із застосуванням методу мінімально можливих витрат. Фактичні витрати на впровадження 1 РРО залежать від виду діяльності, регіону, кількості працюючих та товарної номенклатури.

Витрати

Вартість витрат (в середньому на рік) при запровадженні РРО

(грн.)

1. Придбання РРО

4500 грн.1

2. Реєстрація РРО

201 грн. 2

(мін. 1 людино-день)

3. Введення РРО та зовнішніх модемів в експлуатацію, їх технічне обслуговування ЦСО, ремонт, опломбування та підключення до еквайрінгу

1920 грн.

(у разі введення РРО з початку року –

160 грн./міс Х 12 міс.) 3

4. Отримання реєстраційного посвідчення РРО

201 грн.

(мін. 1 людино-день)

5. Передачі інформації за допомогою

дротових / бездротових каналів зв’язку

2160 грн./рік

(виходячи з вартості трафіку, необхідного для передачі інформації на центральний сервер – близько 180 грн/міс.)

6. Придбання касової стрічки

168 грн./ рік

(3 рул./міс Х 4,5 грн./рул. Х 12 міс.)  4

7. Навчання персоналу використовувати РРО

201 грн.

(1 людино-день)

8. Витрати на формування та ведення номенклатури товарів/ послуг

603 грн.

(3 людино-дні)

УСЬОГО:

від 10000 грн. на рік на 1 РРО

  1. Вартість реєстраторів розрахункових операцій на ринку України становить від 4,5 до 20,0 тис. грн. Для розрахунку використовувалась найдешевша модель РРО
  2. Розрахунок вартості людино-дня проведено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (з 01.01.2019 – 4173 грн.)
  3. Вартість послуг ЦСО по регіонах України становить від 160 до 250 грн. на місяць;
  4. В залежності від виду діяльності та обсягу реалізації товарів (робіт, послуг) суб’єкту господарювання потрібно на місяць від 3 до 10 рулонів касової стрічки. Вартість такої стрічки на ринку України стартує від 4,5 грн. за рулон. У розрахунку було враховано мінімально можливі витрати.

Витрати на запровадження обов’язкового застосування РРО платниками єдиного податку другої групи

Найменування статті прямих витрат

Розмір витрат

Витрати на придбання, введення в експлуатацію та обслуговування РРО

від 10000 грн.

Витрати на ведення КОРО та подання звітності /найм бухгалтера на умовах аутсорсінгу¹ (на рік)

6000 грн.

Разом:

16000 грн.

Кількість суб’єктів господарювання

695 500

Сумарні витрати:

від  11,128 млрд грн

  1. Послуги бухгалтера на умовах аутсорсінгу для фізичної особи – підприємця в залежності від обсягу робіт та наявності найманих працівників коштують мінімально від 500 до 1500 грн.

У розрахунку використовувалась мінімальна вартість послуг бухгалтера – 500 грн.

Отже, сумарні додаткові витрати малого бізнесу на обов’язкове впровадження РРО для платників єдиного податку другої групи незалежно від виду діяльності та обсягів доходів прогнозно складуть 11,128 млрд грн.

  1. Враховуючи формальне впровадження можливості застосування програмних РРО, проектом Закону № 1053-1 не встановлюється будь-який тестовий чи перехідний період для застосування відповідних новітніх  технічних рішень.

При цьому, положеннями проекту Закону № 1053-1 передбачається у рази збільшити розміри за порушення вимог застосування РРО до суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги).

Щодо збільшення штрафних санкцій за порушення вимог щодо проведення розрахункових операцій з використанням РРО.

Положеннями законопроекту запроваджується значне збільшення штрафів для підприємців за порушення законодавства у сфері застосування РРО, а саме:

  • порушення умов використання РРО при здійсненні розрахункових операцій – штраф у розмірі 150 відсотків вартості проданих з порушеннями товарів (послуг), але не менше 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 850 грн. (було – 1 грн за перше порушення та за кожне наступне вчинене порушення – 100 відсотків вартості проданих з порушеннями товарів (послуг);
  • у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або  використання з порушенням встановленого порядку книг обліку розрахункових операцій, або незберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну – п’ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 850 грн (було – 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 340 грн);
  • у разі якщо контрольну стрічку не надруковано або не створено в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій або виявлено спотворення даних про проведені розрахункові операції, інформація про які міститься на такій контрольній стрічці – п’ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 850 грн (було – 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 170 грн);
  • у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування кожного товару (послуги) (із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів), цін товару (послуги) та обліку їх кількості – п’ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 850 грн (було – 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 85 грн);
  • у разі порушення умов незастосування РРО та порядку проведення розрахунків через каси підприємств, установ і організацій, в яких ці операції повинні проводитися з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій у встановленому порядку, або у разі порушення порядку оформлення розрахункових і звітних документів при здійсненні продажу проїзних і перевізних документів на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті – двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 340 грн (було – 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 170 грн);
  • у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій реєстратора розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, в конструкцію чи програмне забезпечення якого внесені зміни, не передбачені конструкторсько-технологічною та програмною документацією виробника – п’ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або
    8 500 грн
    (було – 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 1 700 грн);
  • в разі неподання до контролюючих органів звітності, пов’язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків з реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій по дротових або бездротових каналах зв’язку, в разі обов’язковості її подання – п’ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 850 грн (було – 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 170 грн).

Відповідно до Звіту ДФС за 2018 рік, розміщеного на її офіційному сайті, у 2018 році ДФС проведено 14 652 фактичних перевірок.

При цьому, у Звіті відсутня інформація, до якої кількості суб’єктів господарювання було застосовано штрафні санкції.

За інформацією ДФС України, пріоритетними напрямками у 2018 році був контроль за дотриманням законодавства:

  • суб’єктами господарювання, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти та використовують ПТКС при переказі коштів;
  • суб’єктами господарювання, що здійснюють реалізацію паливно-мастильних матеріалів через мережу АЗС;
  • платниками єдиного податку ІІ і ІІІ груп (фізичні особи-підприємці) в частині застосування ними РРО або виключно безготівкових розрахунків у разі перевищення обсягу доходу більше 1 млн грн;
  • суб’єктами господарювання, що не забезпечили почекову передачу даних РРО та/або звітують про низькі виторги через РРО;
  • суб’єктами господарювання, що здійснюють продаж складної побутової техніки; працюють у сфері ресторанного господарства та торгівлі тютюновими виробами.

Також, за даними ДФС України, завдяки посиленому контролю за обігом готівки розрахунки через РРО у 2018 році порівняно з 2017 роком збільшились на 166,5 млрд грн, або на 19%, а фінансові санкції за наслідком перевірок зросли у 2,4 рази із 388 млн грн до 938 млн грн.

Беручи до уваги вищезазначені дані можна визначити середньоарифметичну суму застосованих фінансових санкцій за наслідками здійснення однієї перевірки контролю за обігом готівки розрахунки через РРО у 2018 році:

938 млн грн / 14 652 = 64 019 грн

Виходячи з припущення, що кількість перевірок у наступних роках залишиться на тому ж рівні, у розрахунку за кількість перевірених платників використовувався показник кількості проведених перевірок.

Як зазначалося вище, проектом Закону № 1053-1 передбачається збільшення штрафів, встановлених у Законі про РРО.

Так, за виключенням факту значного збільшення розмірів санкцій за порушення умов використання РРО при здійсненні розрахункових операцій
(з 1 грн за вперше вчинене порушення до мінімальних 850 грн), можна розрахувати, що за порушення вимог Закону про РРО розміри фінансових санкцій при настанні визначених цим Законом умов збільшяться в середньому у 2,8 рази.

Відповідно можна встановити прогнозну суму фінансових санкцій за результатами проведення однієї перевірки, яку буде застосовано до суб’єкта господарювання з дати набрання чинності проекту Закону № 1053-1, що орієнтовно становитиме:

64 019 грн * 2,8 = 179 253 грн

Враховуючи наведене, можна зробити прогнозний розрахунок суми фінансових санкцій, які будуть застосовані до суб’єктів господарювання у 2020 році, за результатами проведення аналогічної до 2018 року кількості перевірок, орієнтовно на суму близько 2,6 млрд грн:

179 253 грн * 14 652 = 2,63 млрд грн

Слід додати, що максимальні розміри штрафів, запропоновані законопроектом, залежать від багатьох факторів, а саме від вартості проданих з порушеннями товарів (наданих послуг), кількості товарів, що реалізуються без цінників тощо, тому фактичні розміри штрафних санкцій, які будуть накладатися контролюючими органами на суб’єктів господарювання будуть в середньому у 3-5 разів вищими.

Звертаємо також увагу, що суб’єктом законодавчої ініціативи, у поданих до проекту Закону № 1053-1 документах не надано обґрунтування доцільності запровадження штрафів саме у запропонованих розмірах.

Додатково зазначаємо, що незважаючи на тенденцію розвитку електронного обміну інформацією щодо проведення розрахункових операції між контролюючими органами та суб’єктами господарювання, більшість процедур до яких можуть застосовуватися штрафні санкції мають застарілу філософію, як приклад, встановлення фінансових санкцій за порушення вимог щодо збереження контрольної стрічки, заповнення Книг обліку розрахункових операцій, переданих Z-звітів тощо, незважаючи на фактичну наявність відповідної інформації у контролюючих органів за рахунок постійного обміну інформацією з суб’єктами господарювання за допомогою електронних систем в онлайн-режимі.

  1. Проектом Закону № 1053-1 пропонується також передбачити, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування  та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані, зокрема, проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій, з використанням режиму попереднього програмування найменування товарів (послуг) (із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) затверджена Законом України від 19.09.2013 № 584 «Про Митний тариф України». Логічно, що коди присвоюються лише товарам. Відповідно, після прийняття проекту № 1053-1, та в разі проведення розрахунків за підакцизні товари відображення коду згідно з УКТ ЗЕД буде обов’язковим, проте технічно неможливим, адже суб’єктам господарюванню необхідно буде замовити перекодування РРО, які знаходяться у використанні та/або купувати нові РРО з відповідним кодуванням.

Зазначені пропозиції, за відсутності обґрунтування з боку суб’єкта зазначеної законодавчої ініціативи, можуть значно ускладнити та призвести до подорожчання наявних у суб’єктів витрат на адміністрування розрахункових операцій та ведення своєї господарської діяльності в цілому.

У доповнення, підкреслюємо, що ДРС була і залишається прихильником тієї позиції, що збільшення фіскального навантаження на суб’єктів підприємницького середовища, в тому числі за рахунок механізму розширення сфер застосування реєстраторів розрахункових операцій, ніяким чином не може використовуватися в якості боротьби з фактом реалізації неврахованої та/або контрабандної продукції.

Як приклад, можна навести ситуацію на ринку реалізації алкогольної продукції, де давно запроваджено використання РРО, однак кількість контрафактного товару на ньому не скорочується.

При цьому, навіть за визначенням міжнародних експертів, масова фіскалізація не є панацеєю у боротьбі з контрафактною продукцією і ніяким чином не впливає на рівень зменшення показників «сірого» імпорту. Збільшення контролюючих інструментів не дає сталих позитивних результатів і може бути ефективною тільки тоді, коли РРО стануть частиною комплексної стратегії покращення адміністрування ведення бізнесу, що чітко визначає ризики для різних типів платників податків і передбачає впровадження комплексу заходів щодо зниження цих ризиків. Про це йдеться у дослідженні, яке проведене на замовлення МВФ «Електронні фіскальні пристрої (EFDs). Емпіричне дослідження їх впливу на Платника податків. Дотримання і адміністративна ефективність», яке було підготовлено Пітером Кейсі і Патрісіо Кастро (http://www.drs.gov.ua/press-room/drs-vystupyla-kategorychno-proty-pidtrymky-zakonoproektu-yakyj-peredbachaye-zvuzhennya-zastosuvannya-sproshhenoyi-systemy-opodatkuvannya-dlya-mikrobiznesu/).

Слід підкреслити, що розширення сфер обов’язкового застосування РРО на будь-які товари, не в змозі подолати тіньові механізми їх ввезення в Україну й бути сприятливим чинником для надходження на споживчий ринок легальної продукції з сплатою визначених чинним законодавством податків і зборів, без усунення відповідного причинно-наслідкового зв’язку, а саме, проблем функціонування контролюючих органів та здійснення митного контролю загалом.

Таким чином, збільшення контролюючих інструментів за наявності слабких інституцій не призведе до будь-яких позитивних зрушень до того моменту доки не буде удосконалена робота саме цих контролюючих органів.

Підтвердженням зазначеної позиції є результати впровадження постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2017 № 231 «Про затвердження переліку груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій». Введення в дію цієї постанови призвело до додаткових витрат суб`єктів малого підприємництва, які не мають жодних компенсаторних механізмів, а результати її впровадження встановити не можливо.

Щодо проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо детінізації розрахунків в сфері торгівлі і послуг» № 1073 від 29.08.2019

image116944663У законопроекті пропонується внести зміни до Податкового кодексу України (далі – ПК), відповідно до яких передбачити: можливість застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО); запровадження системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій; компенсацію частини суми штрафних (фінансових) санкцій, сплачених за наслідками перевірки, проведеної за скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків встановленого порядку проведення розрахункових операцій; обов’язкове застосування РРО для платників податків єдиного податку (крім платників єдиного податку першої групи), тощо.

Законопроект, відповідно до пояснювальної записки до нього, розроблено, зокрема, з метою «запровадження дієвого механізму контролю обігу товарів та обсягу доходів суб’єктів спрощеної системи оподаткування».

ДРС зазначає, що проекти регуляторних актів, положеннями яких передбачалося компенсувати покупцям частину вартості покупки (так званий «Кешбек»), якщо продавець порушив порядок проведення розрахунків при продажу товару або послуги певного цінового сегменту – неодноразово надходили на погодження до ДРС.

За результатами розгляду, ДРС кілька разів інформувала Міністерство фінансів України, як розробника згаданих проектів актів, що покладений в основу механізм державного регулювання містить ризики щодо:

  • збільшення перевірок на підставі недобросовісних звернень покупців через особистісне негативне ставлення або бажання дискредитувати конкурентів;
  • застосування суб’єктивного підходу контролюючих органів до можливості проведення перевірки;
  • неможливості встановлення факту купівлі товарів саме тим покупцем, що подав заяву тощо.

Також, під час розгляду відповідних проектів регуляторних актів, було встановлено факт негативного сприйняття безпосередньо представниками малого підприємництва, запропонованих регулювань, насамперед в частині намагань за рахунок прийняття проектів актів збільшити кількість перевірок за легальними суб’єктами господарювання стосовно дотримання ними законодавства у сфері застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, та нормативно закріпити можливість залучення споживачів товарів (робіт, послуг) до нагляду за виконанням суб’єктами господарювання вимог податкового законодавства, прозорості розрахунків в сфері торгівлі і послуг тощо.

Слід підкреслити, що аналогічні ризики прослідковуються також і в редакціях проектів Законів України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо детінізації розрахунків в сфері торгівлі і послуг» та «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо детінізації розрахунків в сфері торгівлі і послуг» за № 1053-1 від 29.08.2019 та № 1073 від 29.08.2019, якими пропонується нормативно закріпити можливість застосування механізму «Кешбек».

Так, залишається недоведеним розробником питання щодо можливості досягнення цілей державного регулювання в частині детінізації сфери обігу товарів та готівкових коштів в роздрібній торгівлі за рахунок накладення штрафних санкцій на легальних суб’єктів господарювання на яких поширюються вимоги цього проекту регуляторного акта, адже аналізуючи розрахунки надані, свого часу, розробником у супровідних документах, очікуваним результатом від впровадження в дію положень проекту акта на практиці буде застосування до 54 суб’єктів великих і середніх суб’єктів підприємництва штрафних санкцій на суму 91 746 грн, а до 9300 суб’єктів малого підприємництва – на суму 15 800 700 грн.

Також, розробником не було встановлено причинно-наслідкового зв’язку між рівнем розвитку тіньової економіки в України, відсутністю дієвого механізму контролю за обігом товарів та обсягів доходів суб’єктів, які застосовують систему спрощеного оподаткування і запропонованого проектом акта способу вирішення виявлених розробником проблем, не доведено вибір оптимального альтернативного способу, не проаналізовані причини відмови від застосування того чи іншого способу та аргументи на користь обраного, а також не доведено забезпечення досягнення внаслідок дії регуляторного акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів субєктів господарювання, громадян та держави.

Крім цього, за результатом аналізу запропоновано проектом Закону № 1073 механізму «Кешбек», крім направлення контролюючим органом до суб’єкта господарювання відповідного письмового запиту про подання інформації, необхідної для дослідження обставин, визначених у відповідній скарзі покупця, а також після здійснення камеральної перевірки, прослідковується приховане встановлення обов’язку проводити у тому числі фактичні перевірки.

Так, проектом Закону № 1073 пропонується встановити, що компенсація частини суми штрафних (фінансових) санкцій визначених за даними СОД РРО – це грошові кошти, що перераховуються покупцям (споживачам) за рахунок штрафних (фінансових) санкцій, застосованих контролюючими органами, за наслідками проведеної перевірки за скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій.

До того ж, положеннями проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо детінізації розрахунків в сфері торгівлі і послуг» № 1053-1 від 06.09.2019, пропонується внести зміни до статті 25 Закону України від 06.07.1995 № 265/95 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», та передбачити, зокрема, компенсацію покупцю вартості товару, інформацію про який надано у скарзі, після застосування фінансових санкцій до продавця (суб’єкта господарювання) «згідно рішень контролюючих органів, прийнятих за результатами перевірки, проведеної на підставі скарги покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій».

Відповідно, прийняття проекту Закону № 1073, може призвести до надмірного втручання в роботу суб’єктів господарювання, а також збільшення вірогідності проведення різних видів перевірок, що змішуватиме суб’єктів господарювання витрачати свої ресурси на забезпечення додаткового обміну інформацією з контролюючими органами.

Загалом, розробником не доведено ефективність практичного застосування механізмів державного регулювання, запропонованих проектами актів, оскільки існує ризик виникнення різнопланових ситуацій під час опрацювання контролюючим органом звернень споживачів на повернення суми коштів куплених товарів (наданих послуг), при настанні яких існує ймовірність, зокрема:

  • збільшення фактичних перевірок контролюючих органів, адже звернення покупців щодо виявлять порушення при придбанні товарів чи послуг, можуть подаватися, у тому числі по відношенню до конкуруючих суб’єктів господарювання або з урахуванням особистісного негативного ставлення до діяльності певного підприємця;
  • встановлення суб’єктивного підходу до можливості проведення фактичної перевірки контролюючим органом суб’єктів господарювання, по відношенню до яких було отримано звернення щодо порушення умов продажу товарів (послуг);
  • неможливість встановлення контролюючим органом факту купівлі товарів (послуг) особою, яка подала заяву на повернення суми купленої вартості товару (отриманої послуги), оскільки:
  • особою може бути використано знайдений чек або залишений у магазині відповідного суб’єкта господарювання;
  • при проведенні розрахунків готівкою у чеку не вказується інформація про покупця, на прикладі тієї, яка вказується при проведенні безготівкових розрахунків за допомогою банківської картки, тощо.

Розробником не було доведено доцільність та ефективність запровадження механізму компенсації вартості покупки споживачам, які виявлять порушення при придбанні товарів чи послуг певного цінового сегменту, що є потенційно не вигідним для такої особи та затратним фактором, що у свою чергу, може бути головною причиною не використання покупцем наданого йому права на відповідну компенсацію.

Враховуючи вищенаведене, запровадження механізму «кешбек», за результатом прийняття проекту Закону № 1073, можна вважати, як один із способів контролю за бізнесом через використовування споживачів та покладення на останніх фіскальних функцій. Як результатом застосування зазначеного механізму на практиці може стати тенденція щодо збільшення певних спеціалізованих структур, основною діяльністю яких буде пошук розрахункових документів суб’єктів господарювання з метою подальшого звернення до контролюючих органів та ініціювання проведення перевірки суб’єктів господарювання на предмет справжності та достовірності заявлених у розрахункових документах даних.

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

+38 (0512) 58-15-19, +38 (0512) 58-31-16, +38(0512) 71-71-77 ednanya_com@mail.ru